Таня Стеблинська

Из открытых источников получены следующие сведения: информация о среднем образовании.

Як страшно зізнаватись, що людина іще не вмерла в нас. Як страшно ждати, коли вона захована помре у темряві, щоб нишком відвезти на цвинтар душ, і щастя запопасти, якого вже до ран не прикладеш. Як вабить зло. Як вабить гріх - піти світ-за-очі, повіятися з вітром і власноі подоби утекти, мов чорта лисого. Кульгавий день увійде в темінь, гляне по криівках і завагається. Бо шкода праці: сидить при ватрі плем"я самоідів, щасливо позіхає. На вогні печеться м"ясо. В казані окріп переливається. Сьорбають юшку і, повні філософських резигнацій, мізкують, з кого б смажити печеню, щоб стало на сніданок і обід. Кульгавий день відходить, бо печерний ікластий лютийсмерк не западе, допоки аж останній самоід не з"ість себе самого і помре із філософським виразом. Мовляв, Життя коротке, а - забракло м"яса. Василь Стус Я ее не люблю, не люблю... Это — сила привычки случайной! Но зачем же с тревогою тайной На нее я смотрю, ее речи ловлю? Что мне в них, в простодушных речах Тихой девочки с женской улыбкой? Что в задумчиво-робко смотрящих очах Этой тени воздушной и гибкой? Отчего же — и сам не пойму — Мне при ней как-то сладко и больно, Отчего трепещу я невольно, Если руку ее на прощанье пожму? Отчего на прозрачный румянец ланит Я порою гляжу с непонятною злостью И боюсь за воздушную гостью, Что, как призрак, она улетит? И спешу насмотреться, и жадно ловлю Мелодически милые, детские речи; Отчего я боюся и жду с нею встречи?.. Ведь ее не люблю я, клянусь, не люблю.