Юлія Пархоменко (Стафійчук)

Юлія Пархоменко проживает в городе Seregno, Италия. Родной город - Рівне. Девичья фамилия (фамилия до вступления в брак) - Стафійчук. Рождена в год Обезъяны по китайскому гороскопу, знак зодиака Рак. В настоящий момент Юліе 45 лет, замужем. Из открытых источников получены следующие сведения: информация о высшем и среднем образовании, карьере, родственниках.

А ПРОСТО ЖОДЕН ІНШИЙ: Я - ЦЕ Я!!!!!!!! *** Легкомыслие! - Милый грех, Милый спутник и враг мой милый! Ты в глаза мне вбрызнул смех, и мазурку мне вбрызнул в жилы. Научив не хранить кольца, - с кем бы Жизнь меня ни венчала! Начинать наугад с конца, И кончать еще до начала. Быть как стебель и быть как сталь в жизни, где мы так мало можем... - Шоколадом лечить печаль, И смеяться в лицо прохожим! *** Л.Костенко " Між іншим" Коли я буду навіть сивою і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. І боліла в мене іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила, забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: — Люди, будьте взаємно ввічливі! І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: — Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими! *** Прожить бы жизнь свою-да чтобы набело, Да чтоб без корректуры-и в печать! А полюбить бы так, чтоб птицей раненой От нелюбви ответной не кричать… Чтоб не споткнуться в дружбе на предательстве, И чтобы в спину не вонзался нож, Чтоб не сложились в жизни обстоятельства, Где вместо правды выбираешь ложь… Чтоб не узнать всю горечь слез невидимых, И от потерь не почернеть лицом, Чтоб камня не держать в душе, когда обидели, И чтоб не оказаться подлецом. Прожить бы свою жизнь до светлой старости, Чтоб правнуков дождаться и растить… И чтоб потом, пусть даже самой малости Тебе не захотелось изменить........ *** Женщина с красивыми глазами.. Может улыбаться... и грустить... Женщина с красивыми глазами... Может ненавидеть... И любить.. Бегать под дождем, гулять по крыше... Или... завернуться в теплый плед... Может долго ждать, когда напишет... И молчать... А боль? Перетерпеть... Может и понять, и успокоить, Но сама - не дружит со слезами... Тысячи людей - одна такая... Жещина.... С красивыми глазами... *** Максималистка, перфекционистка, идеалистка – ярлыков для таких, как ты, однолюбов, придумано много. Быть может, люди просто завидуют и не могут поверить, что любовь к одному человеку, единственная на долгие годы, всё же бывает? Никого не осуждая и никому не навязывая собственного мнения, ты считаешь, что только такие отношения имеют подлинную ценность и приносят счастье. *** Це не ваша печаль, З ким я завтрашній день відкоркую, Вал яких вечорів мені вірші, мов гальку, наніс, Це не ваша журба— Хто мій рот, як цигарку, розкурить, І з яких карколомних висот моє серце шугатиме вниз! З кого зайві слова Обберу, наче з дерева гусінь, В чий півморок засвічену лампу внесу — ні сестра, ні жона... Ну і що вам за клопіт, На якім повороті зірвуся? Приземлюся— то встану. І, зрештою, — не першина. Вам однак не вгадати, На якому із ваших помостів Я зірву рукавички — і піснею горло зведу! Можна тріщину дати. Можна роки, як совість, пропити І з холодних, як опік, світанків, довіку чекати відлиг... Тільки я, навіть голос зірвавши,усе-таки буду хрипіти — І, згубивши стремена, зумію триматись в сідлі! Між обвалами спин не затих, Вам лишаються ваші, безділлям спрацьовані, ґени, Окуляри— від сонця, й льодяники — від висоти. І не ваша журба, Коли вітру судилось минути Від розштормлених кіс і вітрилами напнутих блуз, І не ваша печаль Буде завтра мене спом'янути, Коли я, н

музика, література, особливо поезія